Спробуємо дізнатись, чому саме вишитий рушник посідає таке важливе місце у весільному обряді, та як правильно потрібно готувати та вишивати рушники до весілля.
Весільний рушник - програма майбутнього подружнього життя. Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.
В давнину загалом на весілля готували аж до 40 рушників різноманітного призначення. У весільному обряді на Київщині початку ХХ ст. дослідники нараховують близько 20 рушників, що теж немало.
Сучасний обряд звужує це коло до декількох: основний стелять молодим під ноги, ще один під коровай, один під Євангеліє в церкву, два рушники на ікони Ісуса Христа та Богоматері, якими благословляють молодих, рушники для перев'язування старостів, а також чотири серветки для утримання свічок та вінців.
Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.
Хто може вишивати весільний рушник
На Київщині дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від зайвого ока роботу оберігали.
Є і така традиція - весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати. Вважаю, слід виходити з традицій своєї родини, і якщо хтось з жінок близьких і рідних вишиє рушник дівчині, то хай так і буде. Тож якщо є кому вишивати, не лишатися ж без рушника нареченій, яка не вправляється з голкою. Якщо для Вас хтось вишиває весільний рушник, потрібно звернути увагу на те, щоб дана жінка була щаслива в шлюбі, щоб вона не була розлученою чи самотньою.
Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.
Як вибрати полотно, нитки, голку
Треба заздалегідь приготувати нитки, голки (їх кількість повинна відповідати кількості кольорів), ножиці, і все інше, що, можливо, знадобиться. Говорять, голки, куплені в понеділок, — щасливі.
Для вишивання використовують тільки одну голку і нею виконують весь рушник. Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи.
Рушник символізує дорогу життя, тому полотно для нього повинно бути обов’язково суцільним. Важливо те, що рушник треба вишивати на суцільному полотні і в жодному разі його не можна робити з двох зшитих частин, оскільки сім'я має бути єдиним цілим, а життєва дорога не повинна бути порізаною. Не можна вставляти у нього мережки, тасьму, адже тим самим ви розрізаєте життя. Для рушника обирають спеціально підготовлене полотно, виткане з безперервної нитки. При купівлі тканини уважно придивляйтеся до людини, яка її продає. Важливо, щоб від неї віяло позитивною енергією.
Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитись на 7.
Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.
Всі розміри рушника ширина, довжина повинні ділитись на 7.
Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.
Для вишивання краще брати лляну тканину. Зовсім не придатним для вишивки за енергетичним змістом виявилось синтетичне волокно, наприклад, акрил. Можна використовувати і спеціальне домоткане полотно для рушників, що є у продажу. Але зверніть увагу: воно має ширину всього 37 сантиметрів.
Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти метрів!
Традиційно вишивають нитками чорного та червоного кольорів, які символізують жіноче та чоловіче начало відповідно. Замість чорного можна використати синю барву. Якщо ви помічали, на бабусиних рушниках цей вицвівший колір виглядає майже блакитним. Позитивним змістом наділені й монохромні червоні рушники.
Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне).
Який візерунок вибрати
Рушник вишивають на одну четверту частину з кожного кінця, залишаючи центр білим. Це символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення. Тому центр рушника має бути без вишивки, оскільки на неї ставати не можна. Особливо на райських птахів, а також на квіти, щоб не затоптати своє гарне й квітуче подружнє життя.
Центр рушника повинен бути повністю чистим. Це Боже місце, стаючи на яке, молоді отримують благословення. Воно уособлює зв’язок із космосом. А відтак будь-який напис, зроблений навіть із найкращими побажаннями, перекриває весь енергетичний посил. Тому всередині рушника повинно бути якнайбільше білого простору. Адже коли наречені стають на нього ногами, то топчуть свою долю.
Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник - вишиваєш свою долю!
Тут можна піти декількома шляхами: вишивати геометричні та флористичні орнаменти із зашифрованою символікою, берегинею роду та оберегами обох молодят, чи вишити дерево життя із символами предків роду, птахами та оберегами сімейного благополуччя нового подружжя.
Нині існує близько двадцяти технік української вишивки. Тому хрестиком чи гладдю, затяганкою чи стебловими швами - вирішувати вам.
Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.
Комусь до вподоби більш плавні хвилясті лінії, а комусь зубчасті гострі мотиви, хтось полюбляє великі орнаменти і пишні квіти, а іншим до вподоби мілкі візерунки і дрібні квіточки - вишивайте те, що подобається.
Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.
Найкраще було б особисто створити малюнок майбутнього рушника. Та якщо у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна було б взяти за зразок.
Найбільш позитивним вважається рушник, на якому зображене дерево життя. Воно може бути у вигляді квітки-берегині, рожениці (уособлення жінки, яка народжує). Також на весільному рушникові вишивають калину, виноград, листя дуба. Гарний символ — багато пташок. Добре, якщо на рушникові будуть вишиті вінець (корона), хрест або символи, що за формою нагадують хрест. Цей знак має магічне значення — він благословляє пару на створення сім’ї.
Бажано обирати для вишивання геометричні орнаменти, бо вони мають давнішу історію. Наприклад, трикутники — чоловічі символи, квадрати — жіночі, — зауважує фольклорист. — Натомість не можна вишивати на рушникові зозулю, сокола, навіть кільця. Втім, якщо дуже хочеться вишити останні, бажано, щоб вони були не зімкнені.
Коли і як починати
Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки, щоб змити не лише фізичний бруд, але й очистити себе від негативної енергії загалом та тої, що міститься на кінчиках пальців. А у давні часи перед вишивкою весільного рушника дівчина обов’язково ще й постилася, і лише потім приступала до його творіння.
Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і вважається енергетичною вершиною тижня. Бажано, щоб про це знало якомога менше людей і рушника ніхто не бачив. Під час вишивання ні в якому разі не можна мати поганих думок, сваритися чи злитися на когось, адже у вишитий рушник закладається подружнє життя майбутньої родини. Тому братися за роботу потрібно у гарному настрої та з позитивними думками, щоб вишивка несла в собі лише світлі мрії та кращі почуття.
Вишивати — при зростаючому сонці: щоб зашита в рушник енергія теж зростала.
Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом.
Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали.
Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім’ятим, то і доля так поведеться, що не буде . порядку.
Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно.
Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою.
Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялося полотно на рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.
Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань.
Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий – думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.
Дрібні огріхи не випорюють, оскільки життя не можна прожити без помилок. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні вносили деструкцію в енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так І не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані – нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом).
Коли рушник вже вишитий
По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.
Як ставати на весільний рушник
Коли молоді стають на рушник — це кульмінація весільного обряду, що триває цілий тиждень. На рушник ставали удосвіта в неділю — в день Сонця (ніяк не можна це робити в суботу — це день Сатурну, планети смерті).
Дуже поважно кожному стати на свій кінець: йому — на плюс, їй — на мінус. Лише так проходе адекватний обмін благодатною енергією. Як це визначити? Той кінець, який дівчина починала вишивати першим, заряджений позитивно, той, що другим — має заряд мінус. Це навіть зовні виявляється в тому, що спочатку дівчина вишивала із задоволенням, а потім повторювала цей же малюнок вже не з таким піднесенням. Щоб не забути, де чий кінець, дівчина ставила на кінцях рушника мітки (де зірочка іншим кольором вишита, де використані мотиви парних і непарних чисел: дві або чотири зірочки вишивалися на жіночому кінці, три або п'ять — на чоловічому). Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки.
Коли молоді стали колінами на рушник, батько (а потім мати) благословляє їх складеними в єдине ціле двома половинками хліба, обернутими іншим рушником.
На весільний рушник в давнину ставали навколішки. Сьогодні традиції дещо змінились: сучасні молодята стають на рушник ногами, взуті...
І наостанок. Якщо ви стаєте на рушник в РАГСі або в церкві, стежте, щоб на ваш рушник ненароком ніхто не став. Ця людина може забрати частину вашого благословення, або ж змінити створену за допомогою рушника програму вашого родинного життя: він внесе туди свою, чужу, інформацію.
І наостанок. Якщо ви стаєте на рушник в РАГСі або в церкві, стежте, щоб на ваш рушник ненароком ніхто не став. Ця людина може забрати частину вашого благословення, або ж змінити створену за допомогою рушника програму вашого родинного життя: він внесе туди свою, чужу, інформацію.
Після весілля
Після весілля рушники зберігають як символ щасливого сімейного життя скрученими в трубочку.
Не слід віддавати з дому весільні рушники. Вони здавна вважаються оберегами сімейного вогнища, символізують щасливе сімейне життя. Такі рушники відмінні елементи в оформленні інтер'єру. Їх використовують для прикраси ікон. До того ж вони будуть нагадувати про незабутній подію в житті кожної родини - день весілля.
Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя.
Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими.
